Агенти впливу пухлини: злоякісні екзосоми

Дедалі більшої уваги набуває відносно нещодавно описаний феномен  дистанційної взаємодії пухлини зі здоровими тканинами організму через секрецію екзосом. Деякі злоякісні клітини здатні до виділення у міжклітинний простір та тілесні рідини наноскопічні везикули – кулясті мішечкі, оточені плазматичною мембраною, які можуть містити різноманітні активні речовини, здатні впливати на фізіологічні процеси, що проходять всередині нормальних клітин. Вчені припускають, що таким чином трансформовані клітини можуть впливати на оточуючі тканини і програмувати їхню діяльність на підтримання пухлини. Зокрема у 2012 році вчені Університету Штату Огайо продемонстрували здатність пухлин пригнічувати імунну відповідь за допомогою екзосом, що містили мікроРНК. А нещодавнє дослідження вчених Техаського Університету виявило взагалі неймовірні речі: біогенез мікроРНК може автономно проходити у везикулах, а потрапляння їх вмісту в нормальні епітеліальні клітини може призводити до їхнього неопластичного переродження. Фактично, отримано ще один доказ того, що «рак» може передаватися від клітини до клітини.

Супер-енхансери – ахіллесова п’ята злоякісної клітини

Не секрет, що системи сигнальних каскадів, які регулюють поведінку клітин, є напрочуд заплутаними і складними. Та розуміння того, як вони влаштовані, є конче необхідним, особливо, коли мова йде про перетворення нормальної клітини на ракову, оскільки цю інформацію можна використати для розробки підходів до терапії різних онкозахворювань. Після завершення секвенування геному людини на початку 2000-х відразу стартував інший проект під назвою ENCODE (Encyclopedia of DNA Elements project), покликаний дослідити значення тих послідовностей ДНК, які не кодують протеїни та РНК. У 2007 році були опубліковані результати цього дослідження, за якими виявилося, що в геномі людини міститься більше мільйона послідовностей, які відіграють роль перемикачів транскрипції – енхансерів, репресорів та інсуляторів. Попри більш, ніж достатню інформативність дослідження, воно також ставило перед вченими завдання, незбагненне за обсягом: описати роль кожного з цих елементів у нормальному розвитку та канцерогенезі.

Нарешті стало відомо як працює Chd5 – найпотужніший супресор пухлинного росту

Група дослідників Cold Spring Harbor Laboratory (CSHL) описала молекулярний механізм дії найпотужнішого з нині відомих генів супресів пухлинного росту – Chromodomain Helicase DNA binding protein 5 (Chd5). Протягом досить тривалого часу активність Chd5 в нормальній клітині та його інактивація в злоякісних клітинах залишалися загадкою для молекулярних біологів. Розуміння ролі згаданого пухлинного супресора має в майбутньому призвести до створення нових типів протиракових препаратів.